Обрати сторінку
Ранок. За вікном політає сніжок. Вітер стукає годівничкою у шибку. Кілька синичок, рятуючись від голодної смерті, поперемінно клюють заморожене сало… В куточку на килимку спить собака. На кухні тепло та затишно.

П’ємо чай в колі сім’ї

Відчиняються двері, разом з мамою входить морозна прохолода.

– Христос Рождається!

– Славімо Його!

– Настусю, а навіщо тобі вдома така гарна безрукавка – каже мама, – ти ж її забрудниш? Чому до школи не готуєшся, що вже нема що вчити? Переплети волосся, бо скоро в тарілці буде!..

Ще кілька зауважень і в дитини змінюється настрій, між нами виникає напруга, красу за вікном і затишок у хаті вже ніхто не помічає…

– А що сталося? – в нерозумінні запитує мама…

І тут мені приходить ідея.

– Мамо, Ваші слова критики засмучують. А давайте спробуємо по іншому: як компенсацію, скажіть 5 компліментів.

Мама, жартома, почала говорити щось на зразок: – Настусю, ти смачно готуєш суші, печеш чудовий яблучний пиріг, вмієш гарно заплітати волосся, проявила велику наполегливість, коли вчилася стояти на руках… Захопившись незвичною грою, мама знайшла щось добре у кожному з нас. Ми зробили те саме по черзі.

Настрій піднявся у всіх, веселий сміх заповнив кімнату, повернулося відчуття радості і натхнення. Ми снідали з високою самооцінкою, наповнені позитивом і любов’ю!

 

Висновок:

  • ми настільки зосереджені на негативі, що за скалкою в оці ближнього, не бачимо ні очей, ні посмішки, ні його самого;
  • звичка критикувати переросла у форму спілкування, де все позитивне сприймається як фон, на якому вишукуються чорні плями;
  • критика шкідлива: вона занижує самооцінку, вбиває віру в себе, вбиває ініціативність;
  • нам важко приймати компліменти, ми навчені слухати критику;
  • добре слово, сказане щиро – окрилює;
  • кожна людина заслуговує на похвалу, головне подивитись на неї по іншому;